Пане Ярославе!
Посилаю вам для пам’яті тези нашої розмови, яку ми провели минулої неділі у церковному підвалі. Хочу ще раз підкреслити, що моєю ціллю є привернення давньої реноми і популярності газети. Може це й утопія, але чому не попробувати?
Тези:
1.У редакційному складі Н.С. майже ніколи не було визначних індивідуальностей. Спроби ззовні поширити кругозір нашого тижневика кінчалися звитягою редакційного бабинця. І хоч у світі діялись і далі діються цікаві справи, в Н.С. вони не знаходять професійного відзеркалення. Уважний читач газети може дійти до переконання, що серед українських нацменів в Польщі ітелігенти не водяться, а звичайний читач повинен знати, що ось такий Вархола це ніякий митець, а підлий грошороб і нам такі в нашій нацменній культуронці непотрібні! Редакція не бігає за цікавими людьми, а її постійні кореспонденти за змістом їхніх статей віддавна і в більшості пригадують єгипетські мумїї.
2.Ззові і зсередини на вигляд газета нагадує народну страву, яку називають саламахою. Особливо її додатки вопіють до неба, а жіноча сторінка передує своєю неохайністю і просто напросто ображає все нацменне жіноцтво. Газета до сих пір немає головного дизайнера, то хто ж наведе в ній візуальний порядок?
3.Редакція, як сама назва підказує, має редагувати отримані матеріали. В добрих публікаторах ведуть ще й власну редакційну політику, формують і виховують свого читача тощо. В Н.С. переважно творять власні роздуми та ще й кажуть нам це читати. Крім цього, вони це роблять за гроші, які держава призначає на культурний розвиток українців у Польщі?
4.Живемо тут у Польщі і тут платимо податки, служимо в армії, лікують нас в лікарнях, сидимо у в’язницях, одним словом ми є повноправними громадянами цієї держави? То чому, як треба збудувати українську школу, гроші збираємо самі, то чому, як треба видати альбом віршів Лауреата Шевченківської, гроші теж збираємо самі?!
5.Чому українська і польська влади вживають нас, як заложників у своїх договорах? Мовляв, ми вам віддамо тут церкву а ви нам там костел. Яким правом, ми ж громадяни Польщі, ми ж тут підемо до в’язниці, коли скоїмо якийсь злочин. Це фундаментальні справи для нашого буття, то може перестанемо обминати цю тему як яку прокажену!?
6.Чув я, що колись П. Тима хотів почати на сторінках Н.С. дискусію на тему люстрації. Чи не варто до цього повернутись? Думаю, що ця тема ще довго буде висіти привидом над всіма нами українцями і тими, що виконували ролю українців тут, у Польщі. ТРЕБА ПОСПІШАТИ, бо одним і другим наближається пора прощання з живими, то ж кого живі будуть питати?
Володимир Паньків, дизайнер
24.08.2007