home
Кличу вас на прю!
Я ще був школярем, як вперше побачив моторошні сцени істрєблєнія бєньдєр. Вже на чужині, у варшавській Академії мистецтв я почув про страхіття геноциду вірменського народу, і відтоді горе тих нещасних людей, в нечуваний спосіб поганьблених і порізаних дикими турками, не залишає моєї уяви. Значно пізніше, в Лондоні, я прочитав про голод на Великій Україні. Про екстермінацію жидів знав відавна, ще з часів німецької окупації, коли-то з нашого горіха оглядав, як німці періщили жидів нагайками, або як у нашому місті ходив по хідниках з жидівських надгробних стел. Деколи стають мені перед очима дойче зольдатен, замерзлі в степах під Сталінградом, і їхні наречені і жони, сплюндровані солдатами красной армії. В моїй уяві досі не вміщується все те, що називають іменем польської ріки. Її теж не пощадили. Ще зовсім недавно на екранах телевізорів вирізували цілі африканські племена і ми, цивілізовані ідіоти, не ворухнули навіть пальцем в їх обороні. Кілька днів тому президент Ющенко молився під куполами Мудрості Божої за душі невинно убієнних селян України. Скільки ж то мільйонів голодом заморили посіпаки з червоними зірками на пиках!?
Переконаний, що не один ітернавт зможе розповісти про такі історії, а може ще й гірші.
То що ж?
Поки що, ми, як людство, розправилися з німецьким фашизмом. Деякі скажуть, що не зовсім. Так, але все ж таки розправилися. Також ми засудили голокост нащадків Мойсея. Чи через це нам стало легше? Так, нам стало легше і німцям також. І хоч вони в минулому столітті вели з нами всіма війну, тепер ми їх поважаємо, а росіян, нерозумних спадкоємців проклятого союзу, ні, хоч це вони заткнули свої прапори на Райхстагу. Чому це так, сусіди мої, росіяни? Чи вам так трудно сказати меа кульпа, меа максіма кульпа? А ви, Об’єднані нації, ви чому не визнаєте геноциду на українському народі? Що стоїть на перешкоді? Тоті нещасні вірмени, чи їхні посіпаки, а може курди, чи американські літаки в Туреччині, а може Тібет, чи просто-запросто подвійний моралітет? Невже? Хтось може спитати, чи ваші руки такі чисті, що так горланите на ввесь світ про вашу кривду? Ні, ніхто не є без гріха, однак майже всі переговори про заподіяне зло кінчалися на перерахунку кривд і доказах, хто насамперед повинен битись в груди. Не вперше констатуємо, що вихід в нас один – починай від себе і не чекай на інших. Як людина ти завжди можеш покаятись і як людина можеш простити провини.
Інтернавти всіх ітернетрів! Відкиньмо такий світ, де одні живуть за рахунок других, де підлі інтереси роздоптують невід’ємне право людини до життя, де дух свободи й процвітання поступається брудній і каламутній політиці. Досить! Більше не поступайтеся злу!
Ставайте на прю!